Біографія

Ця постать є однією з провідних інтелектуалок українського гуманітарного простору — поетка, літературознавиця, критикиня, дослідниця філософської поезії та викладачка з великим досвідом академічної і культурної роботи.


Освіта та формування наукової школи

Народжена 1944 року в українському селі Верхні Хологори на території сучасної Молдови, вона виросла в родині з глибоким відчуттям української ідентичності. Її батько, репресований за сталінських часів, повернувся з таборів, коли доньці було лише кілька років. Це середовище гартувало дух і критичне мислення. Вища освіта здобута на філологічному факультеті Чернівецького університету, далі — аспірантура в Літературному інституті імені Горького в Москві, а також захист кандидатської і пізніше докторської дисертацій в Інституті літератури НАН України.


Наукова та викладацька діяльність

Після початку репресій у середовищі української інтелігенції на початку 1970-х змушена була залишити посаду в академічному інституті. Понад 15 років викладала в Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого, де сформувала власну методологію викладання теорії та історії літератури.

Її монографії про Валерія Луговського, Ларису Рейснер, філософську лірику та поетичну метафору стали визначними подіями у вітчизняному літературознавстві. Особливе місце посідає робота «Поезія пізнання», яка відкрила типологічний і концептуальний підхід до філософської поезії.


Міжнародна співпраця та визнання

У 1998 та 2000 роках отримала стипендії Fulbright, працювала в Українському дослідницькому інституті Гарвардського університету. В ці періоди реалізувала масштабні наукові проєкти, присвячені, зокрема, Василеві Свідзінському та Сергієві Єфремову.

Упорядкувала перше академічне видання творів Свідзінського, здійснила архівну й коментарну роботу до його поетичної спадщини. Також була упорядницею двотомника спадщини Єфремова, зокрема й його щоденників.


Культурна робота й публічний інтелект

Працювала в газетах і журналах, серед яких «Літературна Україна», «Українська культура», «Вечірній Київ». Очолювала пресцентр Києво-Могилянської академії, була провідною науковою співробітницею в музеї Максима Рильського, брала участь у формуванні культурної політики на державному рівні.

Відома також як авторка та викладачка спеціалізованих курсів з сучасного літературознавства, аналізу художнього тексту, історії української філософської поезії.


Громадська діяльність

Членкиня Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України. У 2017–2019 роках входила до складу Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Також була в журі премії імені Василя Стуса та капітули премії імені Юрія Шевельова.


Її внесок у розвиток української літературної думки, повернення та осмислення забутих імен, зокрема філософської лірики та етичного виміру літератури, є визначальним. Вона — одна з тих, хто створює підвалини гуманітарної культури незалежної України.