Біографія

Галина Пагутяк (справжнє ім’я — Москалець Галина Василівна) — українська письменниця, прозаїк, авторка міфо-поетичної літератури, що вирізняється містикою, багатовимірністю та глибинним психологізмом. Її прозу часто називають чарівною й філософською водночас, а саму авторку — однією з найзагадковіших постатей сучасної української літератури.

Біографія

Народилася 26 липня 1958 року в селі Залокоть Дрогобицького району на Львівщині, згодом родина переїхала до села Уріж. Освіту здобула на факультеті української філології Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

Працювала:

  • в школі,
  • у Дрогобицькому краєзнавчому музеї,
  • у приватній школі,
  • у Львівській картинній галереї.

Нині живе і творить у Львові.

Творчість

Галина Пагутяк дебютувала у двадцятирічному віці й одразу заявила про себе як смілива, оригінальна і глибока авторка. Її стиль вирізняється:

  • містично-символічною манерою,
  • проривом до вигаданих світів,
  • прагненням осмислити межові стани людського буття,
  • наголошеною недомовленістю, яка провокує читача до співтворчості.

Її тексти — це спроба врятувати душу у жорстокому світі, і водночас — подорожі крізь несвідоме, міфологію, історичні відлуння.

Основні твори

  • Діти (1982)
  • Господар (1986)
  • Потрапити в сад (1989)
  • Гірчичне зерно (1990)
  • Захід сонця в Урожі (1993)
  • Дукля (1994)
  • Біограф Леонтовича (2001)
  • Слуга з Добромиля (2010) — лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка
  • А також: Записки Білого Пташка, Смітник Господа нашого, Радісна пустеля, Книга снів і пробуджень, Основа, Перевал, цикл есеїв і поезій

Переклади

Її твори перекладено:

  • англійською (Потрапити в сад)
  • німецькою (уривки з Захід сонця в Урожі, новели Тебе спалить сонце, Дивись назад)
  • російською (Діти)
  • словацькою (Соловейко)
  • хорватською (Дивись назад)

Визнання

  • Член Національної спілки письменників України
  • Лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка (2010) — за книгу «Слуга з Добромиля»

Галина Пагутяк — авторка, якій вдається поєднати метафізичну глибину з українською традиційністю, ліризм з екзистенційним тривоженням, а прозу — з магією. Її тексти — це територія, де читацька уява відкриває нові шари реальності.