Ірина Шувалова

Ірина Шувалова – поетка, перекладачка та дослідниця з України. Здобула ступінь магістрині порівняльного літературознавства в Дартмутському коледжі в США (2014), де навчалася на стипендії програми Фулбрайт, та ступінь докторки філософії зі славістики в Кембриджському університеті (2020), де вона була стипендіаткою програми Ґейтс Кембридж. ​Станом на початок 2025 року Шувалова є авторкою п'яти поетичних збірок українською мовою. Її найновішу україномовну збірку поезій «кінечніі пісні», що вийшла друком 2024 року, називають «майбутньою класикою» (Остап Сливинський), а саму поетку «однією з найяскравіших зірок у сузір'ї сучасної української поезії» (Віталій Чернецький). Її попередню збірку «каміньсадліс» (Львів: ВСЛ, 2020) було відзначено як поетичну книжку року літературною премією «Літакцент» та нагороджено спеціальною відзнакою премії «Львів – місто літератури ЮНЕСКО». Наразі Шувалова працює з українською художницею з Китаю Юлією Тверітіною над своєю наступною книжкою «Я не знаю цієї мови», що побачить світ 2026 року у київському видавництві «Сафран». ​Твори Шувалової широко публікувалися в антологіях та періодиці в Україні та за кордоном, зокрема в «LitHub», «Modern Poetry in Translation», «Words Without Borders» та багатьох інших. Її вірші перекладено тридцятьма двома мовами й видано окремими книжками англійською (Pray to the Empty Wells. Lost Horse Press: 2019) та польською мовами (Niewyrażalne. Krasnogruda: Dwór Miłosza, 2023). На черзі – переклади норвезькою, шведською та італійською. Журнал The Observer відгукнувся про «Pray to the Empty Wells», назвавши збірку «одкровенням». ​Сама Шувалова – досвідчена перекладачка, що знайомить англомовних читачів із модерною та сучасною українською поезією. Її переклади нагороджено премією Йосипа Бродського / Стівена Спендера у 2012 році (друга премія) та включено до короткого списку Національної перекладацької премії США 2024 року (за перекладену спільно з Віталієм Чернецьким збірку поезій Остапа Сливинського «Зимовий король», також відзначену перекладацькою премією Американської асоціації українських студій – AAUS). Серед перекладів Шувалової англійською мовою – класики української модерністської поезії: Микола Бажан, Павло Филипович, Юрій Клен, Микола Зеров та Микола Вінграновський. Тим часом, серед її перекладів з англійської на українську – поезії Теда Г'юза, Луїзи Ґлік, Еліс Освальд, а також роман Яна Мартеля «Життя Пі» (2016). Переклади Шувалової виходили у виданнях «Ambit», «Modern Poetry in Translation», «Poem» та «Words Without Borders». 2009 року вона стала співупорядницею першої в Україні антології квір-літератури «120 сторінок Содому», а 2025 року – співзасновницею першого в Україні конкурсу квір-поезії «голl[о]сні!», який вже у першій своїй ітерації зібрав понад 100 подань з усієї України та ще 12-ти інших країн світу. Важливою частиною її роботи є зведення культурних мостів між китайськомовним світом та Україною. Зокрема, в 2024-25 роках вона стала кураторкою української секції щорічного гонконгського поетичного марафону 诗歌24小时 (24 Hours Poetry), донісши голоси 19 поетів з України до китайськомовних аудиторій. ​Поезію Шувалової відзначено численними нагородами в Україні: зокрема, першою премією в номінації «поезія» літературного конкурсу «Смолоскип», премією імені Олеся Гончара, премією «Благовіст» та іншими. Вона підтримувала Англійський ПЕН-клуб як експертка з українських перекладаних проєктів, а з 2020 року є членкинею Українського ПЕН. Шувалова також працювала експерткою з літератури Українського культурного фонду, входила до складу журі літературних та перекладацьких премій (зокрема, конкурсу відеопоезії «Cyclop» та Перекладацької премії Американської асоціації українських студій). Крім того, вона викладала курси креативного письма та перекладу – зокрема, для «Litosvita» в Україні та Arvon Foundation у Великій Британії. Шувалова виступала зі своїми віршами на численних читаннях та фестивалях від США, Великої Британії та Німеччини до Мексики та Китаю. За останній час вона була учасницею Стокгольмського міжнародного поетичного фестивалю (2023), Міжнародного поетичного фестивалю в Осло (2024), Штутґартського літературного фестивалю (2025) та Міжнародного фестивалю «Поетична весна» у Вільнюсі (2025). Шувалова також перебувала на численних міжнародних письменницьких резиденціях та стипендіях – в тому числі, у замку Готорнден (Шотландія, 2015), Китайсько-європейському мистецькому центрі / CEAC (Китай, 2024) та Літературному колоквіумі Берліна / LCB (Німеччина, 2025). ​Шувалова, що народилася в Києві, впродовж останніх десяти років живе між Україною та іншими країнами – зокрема, Грецією, Великою Британією, США, Китаєм та Норвегією. У 2023 році вона приєдналася до Університету Осло в Норвегії (UiO) на посаді постдокторки. Її наукові інтереси лежать на перетині культури та політики у Східній Європі. У своїй докторській дисертації Шувалова досліджувала через призму воєнних пісень складні ідентичності в спільнотах, що зазнали впливу російсько-української війни. Вона викладала українську мову в Кембриджському університеті та продовжує викладати українську мову, культуру, політику та суспільствознавство в Університеті Осло.